Пестициди потрапляють в бджолині сім’ї з нектаром і пилком, в результаті чого забруднюються кормові запаси та товарна продукція. Найбільш небезпечні для бджіл препарати, які застосовують проти шкідників.
У більшості випадків, токсикація бджіл відбувається через несвоєчасну інформацію бджолярів про час, місце та характер хімічних обробок, порушення правил застосування пестицидів.
Застосування хімічних засобів захисту рослин регламентується Державними санітарними правилами, відповідно до яких адміністрація господарств зобов’язана завчасно, але не менше чим за дві доби до початку проведення кожної хімічної обробки, сповіщати населення, власників суміжних сільськогосподарських угідь та об’єктів про місця, строки та методи застосування пестицидів.
Провина за отруєння бджіл не може лежати тільки на замовникові хімобробок, значну відповідальність також несуть і власники пасік.
Що робити, коли ви отримали попередження про хімічну обробку.
Після отримання повідомлення про майбутню хімічну обробку бджоляр повинен до її початку: вивезти пасіку в безпечне місце, ізолювати виліт бджіл з вулика (без кочівлі), або прибрати бджолині сім’ї в зимівник.
Терміни ізоляції бджолиних сімей залежать від ступеня токсичності та періоду збереження активності пестицидів на рослинах. Обробляють посіви переважно препаратами другого та третього класу небезпеки. Всі пестициди, які використовуються в сільському господарстві, стосовно бджіл, поділяють на чотири класи небезпеки:
- 1 клас – високонебезпечні (прикордонно-захисна зона для бджіл — 4–5 км; обмеження льоту бджіл — 4–6 діб);
- 2 клас – середньо небезпечні (обмеження льоту бджіл 2–3 доби);
- 3 клас – малонебезпечні (прикордонно-захисна зона для бджіл —2–3 км, обмеження льоту бджіл 1-2 доби);
- 4 клас – практично безпечні для бджіл (прикордонно-захисна зона для бджіл не менше 1-2 км, обмеження льоту – 6-12 годин.
Для запобігання занесенню в вулик квіткового пилку, зібраного з оброблених пестицидами рослин, рекомендується використовувати пилковловлювачі. Відбір пилку не порушує льотну активність бджіл, але попереджає їх отруєння. У зонах частих обробок рослин, пилковловлювачами можна користуватися постійно.
До перевезення пасік вдаються у випадках використання отрути з тривалим терміном дії, або за відсутності на пасіці необхідного обладнання для ізоляції бджіл. Бджіл вивозять на відстань не менше 5-7 км від пасіки.
Симптоми хвороби: відзначають на своїй пасіці практично відразу ж після того, як в зоні льоту бджіл проводилася хімічна боротьба. Бджоляр починає знаходити мертвих бджіл, як на території пасіки, так і близько льотків і в вуликах. Хворі бджоли починають обсипатися зі стільників, повзають як всередині вулика, так і поза ним.