Жирове тіло комах є багатофункціональним органом, що має високу метаболічну активність, а його значення для життєдіяльності організму бджоли подібне до печінки ссавців. Серед головних функцій, що виконує ця структура, слід зазначити, що жирове тіло є місцем мешкання симбіотичних мікроорганізмів, крім того, виконує опорну функцію, тимчасово нагромаджує в собі продукти обміну та бере участь у їхній детоксикації, слугує резервом клітин гемолімфи, забезпечує забарвлення, виділяє гормони, антимікробні пептиди та інші фактори імунного захисту.
У ході експерименту вчені мітили гемолімфу бджіл флуоресцентним червоним барвником, а жирове тіло – жовтим. Далі згодовували кліщам Varroa і за допомогою конфокальної лазерно-скануючої мікроскопії здійснювали дослідження травної системи кліща. Так, спостерігали накопичення тканин жирового тіла бджоли (позначених червоним кольором) у тілі паразита (фото – с). Натомість гемолімфа потрапляла до організму паразита в мінімальній кількості (фото – а).
Фото. Конфокальна лазерно-скануюча мікроскопія тіла кліща Varroa destructor: а – кліщ, що харчувався міченою гемолімфою бджоли, b – контроль (кліща негодували), с – кліщ, що харчувався міченим жировим тілом бджоли (Ramsey, 2019)
крім того, було доведено, що отвори від проколювання покривів бджоли ротовими органами кліща, розташовувалися безпосередньо над місцями розміщення жирового тіла в організмі бджоли. Після ураження вароозом спостерігали також зменшення кількості та розмірів клітин жирового тіла бджіл, що негативно позначалося на життєдіяльності бджолиного організму та супроводжувалося зниженням його імунного статусу. Отже, науковцями остаточно встановлено що кліщ Varroa живиться жировим тілом, а не гемолімфою.
Вчені вважають, що кліщ Varroa destructor є основним рушієм явища глобального зниження чисельності бджолиних популяцій у всьому світі. Отримані дані про харчові вподобання збудника вароозу принципово змінюють погляд на етіологію цього паразита. Саме тому, краще розуміння ключових аспектів взаємодії Varroa destructor із бджолиним організмом є критично важливим для удосконалення існуючих та розробки нових ефективних методів контролю чисельності його популяцій.
Катерина Пилипко
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна
Леонора Адамчук
Національний університет біоресурсів та природокористування України, м. Київ, Україна
Використані джерела інформації:
Матушкіна, Н. О. (2020). Ентомологія: курс лекцій. Київ. https://biology.univ.kiev.ua/images/stories/Kafedry/Ecol_zool/Library/Entomologiya_kurs_lektsiy_2020_edit.pdf
Mishukovskaya, G. S., Tuktarov, V. R., Avzalov, R. K., et al. (2018). The influence of mite Varroa destructor infestattion rate on morphometric indicators of Apis mellifera L. workers. Journal of Engineering and Applied Sciences, 13, 6584–6589. https://doi.org/10.3923/jeasci.2018.6584.6589
Ramsey, S., Gulbronson, C. J., Mowery, J., et al. (2018). A Multi-Microscopy Approach to Discover the Feeding Site and Host Tissue Consumed by Varroa destructor on Host Honey Bees. Microscopy and Microanalysis, 24(S1), 1258–1259. https://doi.org/10.1017/s1431927618006773
Ramsey, S. D., Ochoa, R., Bauchan, G., et al. (2019). Varroa destructor feeds primarily on honey bee fat body tissue and not hemolymph. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America, 116(5), 1792–1801. https://doi.org/10.1073/pnas.1818371116
Traynor, K. S., Mondet, F., de Miranda, J. R., et al. (2020, July 1). Varroa destructor: a complex parasite, crippling honey bees worldwide. Trends in Parasitology. Elsevier Ltd. https://doi.org/10.1016/j.pt.2020.04.004